Вірші для дітей Марії Познанської

Журавлі летять

Журавлі летять, курличуть.
Шлють останнє «прощавай!»,
Літечко з собою кличуть,
Забирають в теплий край.

Ой, як жалко мені літа
І журавликів моїх!
Та не буду я тужити,
Бо весною стріну їх.

Чим пахне коровай

Він шишкатий і рум'яний,
Ліг на шитий рушничок.
А на тому короваї -
Солі білої дрібок.

І калини грони повні
Червоніють для прикрас...
- Короваю, гість шановний,
Звідкіля прийшов до нас?

І сказала перша Оля:
- Коровай прийшов із поля.
Це не тільки коровай, -
Це - колгоспний урожай!

- Коровай, - сказав Борис, -
Під дощем і сонцем ріс.
Пахне сонечком він красним
І промінням теплим, ясним.

Пахне полем, колосками
Цей хороший коровай.
В ньому праця тата й мами,
Щр збирали урожай...

Скоро прийде осінь золота

Покосили пшениці й жита
І незчулись, як минуло літо!
Скоро прийде осінь золота,
Молоде зійде зелене жито.

На м'якій розпушеній ріллі
буде жито килимом лежати...
Вже летять за море журавлі, -
Їх виходим вранці проводжати.

Зажурились квіти неспроста:
На світанку впали роси білі.
Скоро прийде осінь золота.
Жовкне листя у саду на гіллі.