Вірші для дітей Андрія Тугая
Мисливці
В засiдцi - у дiда пiд сараєм -
Колька збоку, я бiля дверей,
Вдвох пiдступну здобич визираєм -
Полюваємо на дiдових курей...
Я з гранатами, Миколка з автоматом -
Зарядив в рогатку круглий камінець...
Я по курям б'ю, по квочцi й по курчатам,
Колька цiлить пiвню в гребiнець.
Вiдступила на город вiдступна птиця ,
Тiльки пiвень пре на лiнiю вогню.
Нi гранат моїх, нi кулiв не боїться -
Наче танк летить закований в броню!
Колька зброю залишив на полi бою,
"Повний газ!" - своїм скомандував ногам.
Я гранати теж не встиг забрать з собою -
Все лишилось клятим ворогам!
Я на яблунi, Колько сидить на сливi.
Пiвень знизу ходить, косо погляда.
Кури квокають - паскудницi - щасливi,
Що така iз нами трапилась бiда!
Ще й зi мною - зi стрiльцем такОго рiвня!
Через Кольку - неслухняне порося!
Я ж казав: стрiляй в курчат, не лiзь до пiвня!
От сиди тепер, виглядуй дiдуся...
***
В тата й мами є одне
Найпребільше щастя.
Так говорять про мене,
Звати мене Настя.
А знедавна нам прийшлось
Ще хльобнути й горя:
В нашім домі завелось
Вередливе Боря...
Мама коже: це твій брат
І його з далека
Через вітер, дощ і град
Нам приніс лелека.
Я не вірю - на землі
По коліна снігу -
Не літають журавлі
В таку холодригу!!!
***
Ма-а..., скажи: це так чи ні,
Що пітніють від брехні?
Глянь, в рекламі, тьотю мажуть
Чимсь прикольним по спині...
Мам, ця тітонька смішна
Грає супер-шпигуна
I хоч як, кого не дурить -
А суха в її спина!!!
Всі від тьоті ждуть одне
Щось важливо-головне...
А вона усіх обкрутить!!!...
Ма-а..., мамуль.., помаж мене!
Герой
Коли я виросту, то вивчусь на героя!
Відважним лицарем я стану на коні.
І людожер тоді не справиться зі мною,
Й дракони всі підкоряться мені!
І добрих всіх я буду захищати,
А всіх поганих розтопчу ногами!
Ніхто мене не зможе налякати!!!
Я може навіть спатиму без мами!
***
- Ну як тобі вдалося, синку,Замаскуватися під свинку?
- Бо я, татусю, як зросту,
То у розвідники піду! -
Сказав й побіг розвідник-син
В свій поросятковий загін...
***
- Я не робив, як ти мене просила -
Тепер вiд болю серце розрива!
Вона мене в садочку СПОКУСИЛА,
Там, де кульбабками прикрашена трава...
Ну як ти мiг?! Нащо ходив в садочок?!
Чом не робив, як я тобi сказала?!
Де ПОКУСАЛА?..- Бiдний мiй синочок!
- Отут за пальчик трошки СПОКУСАЛА..
***
Тихою ходою,
Босими ногами
Над кисіль-водою,
Цукор-берегами,
Загорнувши плечі
У тепло весни,
Линуть до малечі
Мрійнокрилі сни.
Зоряні доріжки
Їх ведуть до хаток
Де в маленькі ліжка
Хлопчиків й дівчаток
Ніжними руками
Укладають спатки
Милі й рідні мами,
Сильні й добрі татки.
Почаклує трішки
Нічка-чарівничка
І крізь сон усмішки
На гарненькі личка
Кожного малятка
Візерунком ляжуть.
Білі янголятка
Їм казок розкажуть…
***
Мамуля учить синеня:
- Як тато двері прочиня
І входить стомлений до хати
Не слід в цю ж мить його питати:
“А що купив?! А що приніс?!”…
Син, рукавом утерши ніс,
Кивнув. Аж ось бринить дзвінок…
Вмить стрімголов помчав синок!
І тато чує голосне:
Ну, чим порадуєш мене?!
«« Повернутись до меню літератури для дітей бібліотеки Садочка